Між небом та землею, між раєм та пеклом

Сходили таки у вівторок в кіно на новий фільм Кустуриці - "Завіт". Це найліпший фільм, що я бачив останнім часом, мабуть за місяців 3-4, та й майже нічого цікавого зараз не з'являється.
Цікавий дінамічний сюжет в стилі Кустириці, трохи сучасного карикартурного збоження, дуже багато стьобу. Дві години веселого настрою, якраз для того, щоб підняти настрій після роботи. Після цього потягнуло передивитись всі інші фільми Кустуриці. Хочу ще чогось такого ж.

Обстригли!

Були на страйкболі майже 3 тижні тому. Була сонячна погода і дуже прийольно. Весело провели час у лісі на другій лінії оборони Києва.

Агата Кристи!!!

Да что ты, что ты, что ты?
Да что ты, что ты, что ты?
......................................................

Когда я на почте служил ямщиком,
Ко мне постучался косматый геолог.
И глядя на карту на белой стене
Он усмехнулся мне.
Он рассказал как плачет тайга,
Без мужика она одинока.
Нету на почте у них ямщика.
Значит нам туда дорога,
Значит нам туда дорога.

Облака в небо спрятались,
Звезды пьяные смотрят вниз.
И в дебри сказочной тайги
Падают они.

Черные сказки белой зимы
На ночь поют нам большие деревья.
Черные сказки про розовый снег,
Розовый снег даже во сне.
А ночью по лесу идет Сатана
И собирает свежие души.
Новую кровь получила зима
И тебя она получит,
И тебя она получит.

Облака в небо спрятались,
Звезды пьяные смотрят вниз.
И в дебри сказочной тайги
Падают они.

В неділю організовую Страйкбол (Airsoft) гру. Про гру дивіться тут

Запрошуються усі бажаючі.

Вартість гри:

1 оренда зброї и одягу - 75 гр з людини
2 організація гри - мінімум 600 гр або 25 гр з людини
3 патрони-кульки 20-30 гр
4 ну и маршрутка 10 гр з людини в обидві сторони
Гра буде в неділю - думаю на 10 годину збиратися на Видубичах.

http://www.blackhole.com.ua/forum/viewtopic.php?t=1864
http://alcogoths.org.ua/viewtopic.php?t=635

"Перемен! - требуют наши сердца. Перемен! - требуют наши глаза."
Це супер... Уривок титрів з одного фільму...
>
( Читати далі )

Я зациклився - не можу наслухатися

Pride And Fall - Elements Of Silence

Hold my hand as we walk in sand
Tempting my fate in a faithful way
Heaven knows haven’t wept for days
I try to hide a shameful, shameful display

Hush little sister now please don’t cry
I work from 7 to 11 with a wish to die

Watching the sand as it slip my hand
Fading away as time in glass
Feel so sad for the time we had
Seemed so hard not to fall apart

Hush little sister now please don’t cry
I work from 7 to 11 with a wish to die

 

Ми побігли селитися у кемпінг. Кемпинг  на галявині біля басейнів - це доволі прикольно. Тут вся інфраструктура вже налагоджена, навідміну від Шешор, де все робили з нуля. Ми розклалися, поїли українського паштету з українським хлібом, випили українського пива), зкуштували фірмовий абсент Зайця. Дуже м'який - дуже файний.

Вже був ранок і всі полягали досипати свої сни, а ми, я, Сталкер і Лама пішли дивитися на замок, оскільки зранку він ще буде відчинений, але на Кестл-паті майже все зачиняють окрім подвірря під стінами замку. Залізли на башту - подивилися увесь Больков зверху. Як все виглядає чудово... Сходили купили карнет на фест.
Далі ми подалися снідати. На сніданок там була яїшня з беконом або ковбасками. Походивши по Болькову, ми забігли до кемпінгу перепочити. Подрімали на сонці, покупалися в басейні, Зховалися від короткочасного дощу в наметі. До нас приєднадналися Лама, Лютік і Маріус і ми зкуштували лікерчик. Після чого вирішили зкуштувати наш фірмовий коктель - яїчний лікер в молоці. Зібралися і пышли до замку, там починалися преконцертові дійства. придбавши лікер та молоко, ми пішли шукати зручного місця, і знайшли його збоку замку, якраз над обривом. Випили лікер, познайомились з поляками які проходили біля нас. І пішли дивитися на дійство, а там одну дівчину пірсовали, та мотім пдвішували, ну мені таке не дуже подобається, познайомилися з діджеєм Міражем, який впізнав нас по футболці, він сказав, що знає наш сайт, і взагалі спілкуєтьсяз Лісою. Потім підбігла ще одна полька, яка робила "цікаві" фото, та й показувала нам), далі почали виступати діджеї, але на камнях не прикольно танцювати. Ну ми вирішили піти до кемпінгу за голіркою, що дав нам водійб зустріли Хавока. Лютік познайомила нас зі знайомими дівчатам з Москви. Ну і ми в центрі, на площі - знайомились кровавою мері) А готів всюду було - тьма)))

Після таких подій - нас потягнуло відриватися у клуб Хасьєнда, до речі цього разу працував він тільки
один. І ми попали якраз на паті 80х, якраз приблизно на Alphaville - Big in Japan. Доволі прикольно було, але народу дуже багато для такого маленького клубу, я побіг роздивлятися клуб... На другому поверсі депешисти окупували автомат, і казав Біхолдер - Цікаво а скільки разів вже грала пісня "Personal Jesus")

Після цього я побіг перевдягнутися до кемпінгу, де народ вже сидів біля наметів і розпивав абсент. Тому я там завіс на пару годин, послухав цікаві суперки по поводe релігії, ну Заяць вміє порозказувати).  А потім побіг до клюба, але розминулися з народом. А далі спати, спати...  На завтра зібралися до іншого замку піти пішки.

Ось і настала середа 25 числа. Прибігши з роботи, я швидко почав збирати речі, а купити майже нічого не встиг, проте лишалися супермаркети біля вокзалу. Я натягнув рюкзак, і моя подорож почалася.
Сповнений ейфорії я поїхав на вокзал. Там вже мене чекали Аріана, Ксі та Женька. Підійшла Лютік, і зрозумівши, що Сталкера прийдеться чекати довго побігли у магазин. Нашпигувавши рюкзак я зрозумів, він вже наповнений. Взяли пляшку вина, зустріли Сталкера, Гьоза і Сандера і побігли до потягу, але чогось на табло його не знайшли. Виявилось, що він на першій колії, а її не відображає на першому поверсі. І ми побігли вже до потягу. По дорозі вже почали зустрічати інших знайомих, Ми всі розтяглися по потягу у різних вагонах, але як виявилось це нас потім не стримало. ми не встигли нормально попрощатися, як потяг вже почав вирушати... Махаючи руками у віконце, ми залишили Київ з нашими провожаючими друзями. І ось почався смак подорожі.

Ми від"їхали, в вагоні потягу ми були разом з Маріусом, в наступному вагоні Хавок з Лєнкою, далі Лютік та Феотаст. Ну ми сіли, поїли, попили червоного вина разом з Маріусом і вирушили в наступний вагон до наших, а там вже зібралися й інші. Взагалі дуже весело посиділи, випи чудовий домашній кон"як, що притянула з собою Лютік, в нього запах схожий на шоколад, ну дуже файна штука. Коли вже хтось почав засинати сидячи, ми вирішили теж лягати.

Ранок був чудовий, але поїзд запізнювався більше ніж на годину, все ж  таки ця аварія з фосфором була не маленька, раз робили такий крюк, автобус нас вже чекав у Львові, але половина буса була на цьому поїзді. Ми сходили привітали наших, але побачивши що ми вже біля Замкової гори, побігли назад.

При виході ми зібралися вже всі, хто їхав на потязі, а нас було не мало, і побігли шукати, де ці буси нас чекають. Виявилось, що в нас мікроавтобус, тому речі ми зкинули у перший автобус, і саме тому потім виявиися без речей, оскільки ми аж до Кракова їхали окремо.

Бусик в нас був невеличкий, проте з екраном, двд-плеєром. Ми їхали і дивилися кліпи, дивилися відео з Кестл паті - настроювалися на потрібний лад. А взагалі не дуже було напряжно. Перед кордоном водій зкупився горілкою та папіросами та попроздавав нам, за це обіцав пляшку горілки та виставитися в день янгола.

На кордоні ми зависли майже на 4 години, причому ми на в"їзді змахлювали. І вже на польскькій стоянці ми купили собі соломки та польского пива. Темного пива в них нажаль дуже мало, точніше тоді взагалі не було. І ось ми сидимо в бусі, пьєм пиво, грають Дайрі - кайф, і тут починається Грендел - і тут починається... Ми підспівуємо під Soilbleed  - One, two, three, four... Взагалі чудово. Настрій все більше підіймається. Вже скоро Кестл паті!

Ми дуже довго їхали до Кракова - бо там на дорогах багато пробок, проте вигляд з дороги прикольний. Все так культурно, нам ще далеко до цього. Біля 7-8 ми висадилися у Кракові. Дуже прикольне місто, туди обов'язково треба поїхати окремо. Так прикольно зроблений, схожим містом міг бути Львів, багато схожого. Гуляти в центрі Кракова ввечері - це взагалі кайф, там такі файні місця. Але ми й не замітили як сплинув час і треба було вже вирушати до автобусу. Там зібралися, засіли в бус і вже двома бусами поїхали до Болькова. Всі задрімали, і ось ми під'їзжаємо до Болькова десь о 4-5 ранку. Так ми вже тут, на горі стоїть замок і кличе).

Сьгодні вирушаємо. Чекайте аж у вівторок!

Паспорт отримав, візу теж. Больков чекай на нас.

Front Line Assembly (ca), IAMX (gb), Angelspit (au), Catastrophe Ballet (de), Cemetery of Scream (pl), C.H. District (pl), Desdemona (pl), Diary of Dreams (de), Diorama (de), Fading Colours (pl), Legendary Pink Dots (nl), Masskotki (pl), Miguel And The Living Dead (pl), Mortiis (no), Navigator (pl), NFD (gb), Pride and Fall (no), Suicide Commando (be), Tear (cz), The Royal Dead (jp)

Клуб Picasso за підтримки Генерального спонсора Торгової Марки Medoff, презентує виступ гурту з Польщі - Deathcamp Project (goth rock з елементами post punk, deathrock, dark wave та industrial). Головний медіапартнер - BlackHole.com.ua.

Афтепаті відбудеться (до 4:00) під виступи таких діджеїв, як
DJ Danko (Lviv), DJ Alarm (Lviv), DJ Core (Kyiv)
DJ MarKucH (Castle Party Festival Crew, PL)

( Детальніше )

Скажений тиждень: робота-електричка-війскомат-нічна зміна-полусон-денна зміна...
А потім похід за вином і ... БЖ, потім паті, на яку навіть не думав йти... ранок... доповзаю додому, щоб через пару годин знову на роботу... Відпрацював і додому і дивлюсь Трасу 60... Сон. Прокидаюсь і розумію, що тиждень закінчився і треба шукати подарунки для сестри... Ще один скажений день...

Кино - Место для шага вперед

У меня есть дом, только нет ключей,
У меня есть солнце, но оно среди туч,
Есть голова, только нет плечей,
Но я вижу, как тучи режут солнечный луч.

У меня есть слово, но в нем нет букв,
У меня есть лес, но нет топоров,
У меня есть время, но нет сил ждать,
И есть еще ночь, но в ней нет снов.

        И есть еще белые, белые дни,
        Белые горы и белый лед.
        Но все, что мне нужно -
        Это несколько слов
        И место для шага вперед.

У меня река, только нет моста,
У меня есть мыши, но нет кота,
У меня есть парус, но ветра нет
И есть еще краски, но нет холста

У меня на кухне из крана вода,
У меня есть рана, но нет бинта,
У меня есть братья, но нет родных
И есть рука, и она пуста.

        И есть еще белые, белые дни,
        Белые горы и белый лед.
        Но все, что мне нужно -
        Это несколько слов
        И место для шага вперед.

Став мало спати - за 3,5 суток - 10 годин сну. Ще не глючить. І наче нічого особливого майже не роблю, хоча...

Так в суботу-неділю, якщо не потягне писати діплом, вирішив просвести в концертній атмосфері - накачав, назвбирав  відео з концертів: The Cure, Placebo, Type O Negative, Umbra аt Mago,  L'ame Immortele,  Depeche Mode, De/Vision, XIII stoleti, Tiamat, Zillo Colection, Skinny Puppy, Blutengel, WGT. Зроблю собі свято. Ну і нарешті насетаплю собі ноут.

Нещодавно завантажив в інеті кліп The Cure, дуже старий 83 року, це коли вони разом грали з the Banshees.
Кліп якраз і є спільним, принаймі назва про це говорить.

Кліп на пісню: Siamese twins
Це відео повністю чорнобіле, навіть більше - воно перекодовано з відеокасети. Але сам кліп мені дуже сподобався. В ньому приймає участь професійній балет. Якісь лялькові, маріонеточні рухи, гротескний танок життя. Це треба бачити - це емоції через танці. Передивлююсь раз за разом - нічого схожого я
здається більше не бачив. Це така невеличка постанова...
The Cure with Siouxsie & the Banshees - Siamese twins (Riverside Ballet 1983)

The Cure - Siamese Twins Lyrics

I chose an eternity of this
Like falling angels
The world disappeared
Laughing into the fire
Is it always like this?
Flesh and blood and the first kiss
The first colours
The first kiss

We writhed under a red light
Voodoo smile
Siamese twins
A girl at the window looks at me for an hour
Then everything falls apart
Broken inside me
It falls apart

The walls and the ceiling move in time
Push a blade into my hands
Slowly up the stairs
And into the room
Is it always like this?

Dancing in my pocket
Worms eat my skin
She glows and grows
With arms outstretched
Her legs around me

In the morning I cried

Leave me to die
You won't remember my voice
I walked away and grew old
You never talk
We never smile
I scream
You're nothing
I don't need you any more
You're nothing

It fades and spins
Fades and spins
Sing out loud
We all die
Laughing into the fire

Is it always like this?
Is it always like this?
Is it always like this?

Я захворів ((
Щось в мене ще вчора боліле горло, а зараз зараз болять очі, голова і температурить...

Завтра треба кудись діти всі свої речі(гуртожиток залишиться тільки у спогаді)...не прикольно... З одного боку таки нарешті доберусь до них. З іншого куди б їх кинути... На роботі точно не зрозуміють та кидати нема куди...